На Херсонщині - найбільша в Європі пустеля. Це - Олешківські піски. Піщаний масив, що простягається більш ніж на сто кілометрів. Віднайти у цій пустелі сліди хоча б якогось життя - марна справа. Там майже не ступала людська нога.

Але, можливо, скоро це стане об'єктом туризму. Принаймні так розраховують місцеві мешканці.

Дорога швидко закінчується. Далі йдемо пішки, бо легковик тут загрузне. Це зовсім не схоже на Сахару.

Олешківські піски, скоріше, напівпустеля. Дюни, які тут називають - "кучугурами", чергуються з деревами. Їх насадили, аби пустеля не розросталася. Таке ось дивне явище - піщані ліси. Ось бачите, наприклад, - шишки на схилі бархана.

Вітер доволі сильний і постійно змінює напрям. Однак іноді раптом взагалі стихає - і тоді можна послухати тишу.

Відчути себе піщинкою у пустелі - рідкісна можливість. Як би ще сонце було не таке палюче. Місцеві мешканці кажуть, що коли воно у зеніті, то поверхня розжарюється до сімдесяти п'яти градусів. Якщо це так, то сьогодні у нас буде яєчня.

Розбиваю яйце. Іти піском - завжди важко, а Олешківським - тим паче. Піщинки настільки мізерні, що нагадують пил. Вони немов розсуваються під ногами і тоді рух дуже уповільнюється.

Роман Бочкала, журналіст:

"В цій місцевості дуже легко заблукати. Тому краще брати з собою GPS навігатор. Один дотик - і ми вже знаємо де знаходимось".

Так це явище природи виглядає із космосу. Піски займають площу декількох районів Херсонської області. Тільки уявіть: 30 кілометрів із заходу на схід, та 150 з півночі на південь.

Дві тисячі років тому тут жили скіфи. За часів кримського ханства це були пасовиська для овець. В радянську добу Олешківські піски стали військовим полігоном. А от звідки взялася власне пустеля - загадка.

- Здесь вот по старой карте было русло Днепра, а где был Днепр был и песок. Кто знает, что раньше здесь было. Может море было, а может океан.

Олексій Чабанов не якийсь заблукалий шукач пригод, а лісник. Туристів він тут ніколи не зустрічав. Проте з вовками стикається часто. Ще тут багато змій. На щастя, ми їх не бачили. Рослинність бідна, схожа на степову.
- По народному называется "козельцы". Вот такой корешок - он бывает толще и длиннее. В войну люди выжили за счет этих козельев. Пеклы блины, був другий хліб.

Ми протрималися в пустелі чотири години. Хоча можна було й більше, якби відпочивали у перелісках. Можливо вже незабаром Олешківські піски стануть Меккою українських екстремалів. Цю територію хочуть зробити національним парком. Ось вже навіть оглядовий майданчик облаштували.

Ось і наша яєшня. Глазунья явно не вийшла. Білок висох і став твердим. Білок висох та став твердим. Зараз подивимось, що з печеним яєчком. Що ж, залишились без обіду

Роман Бочкала, Сергій Єрьоменко, К1