Миньковецька держава на території України. Протягом тридцяти років, на межі 18-го й 19-го століть на Хмельниччині існувала окрема від Росії країна. 15 українських сіл увійшли до самопроголошеної Ігнатієм Мархоцьким держави.

Вона мала свої кордони, позначені стовпами з написом "Границя Миньковецької держави від Російського царства". На цій території була своя конституція та закони - і головне, тут на 66 років раніше, ніж в інших українських селах, скасували кріпосне право. Як нині живуть у Миньковецькій державі? З її столиці - села Отроків - повернулася Тетяна Штан.

Тетяна Штан, журналіст:

- На цьому пагорбі існувала Російська імперія. На тому - Польська держава, а ось тут наприкінці 18-го століття утворилася Миньковецька держава. Це помістя належить її засновнику, Ігнатію Мархоцькому. До Миньковецької держави входило 15 сіл. Тут існували свої закони та конституція і навіть випускали гроші - миньки.

Від колишніх розкошів - так виглядала головна резиденція Мархоцького на початку 19 століття - залишилися тільки підземні приміщення. Погреби та студні.

Ігор Скальський, власник резиденцій Ігнатія Мархоцького:

- Тут залишилися підземелля. У них був дуже цікавий спосіб зберігання продуктів. Вони лежали внизу на глибині 5 метрів, обкладені льодом, що довгий час дозволяло їм зберігатися.

Ігор Скальський вже півроку опікується цими руїнами - на їх місці має з'явитися оновлена Миньковецька держава. Поки що об'їжджати по кордону свої угіддя можна тільки на джипі.

Русополіс - так називав Мархоцький цей літній маєток в селі Отрокові. Європейську міську резиденцію серед села граф звів для дружини - італійки Єви, аби вона не сумувала за батьківщиною. А сам взявся переписувати закони.

Ігор Скальський, власник резиденцій Ігнатія Мархоцького:

- Він звільнив селян від панщини, замінив її орендною платою, як на ті часи досить мінімальною. Він казав: "Я не даю ті порядки і ті закони, які потрібні, а даю ті закони, які люди в стані виконати".

Під замковою горою граф розбив королівський парк зі скульптурами. Ця називається "Храм миру". Печерними тунелями Ігнатій та Єва піднімалися нагору до бесідки для світських розмов.

Ігор Скальський, власник резиденцій Ігнатія Мархоцького:

- Мархоцький любив будувати так звані архітектурні цікавинки - у нього був храм Телемаку, Вільгельму Телю, був храм Цербера і Миру. Вище є величезний бук, на якому колись був прибитий череп з підписом: "Я також колись була молода і красива".

Реставрацією графського маєтку займаються місцеві селяни. Ігор сам створює посади і сам виплачує зарплату. У літній резиденції наразі відновлюють стіни на головній площі Миньковецької держави. Оновлені укріплення зводять на тій же глині, що й двісті років тому - рецепти давнього будівництва віднайшла директор музею Надія Самбольська.

Надія Самбольська, директор музею "Отроків":

- Ось глина, на якій всі замки були пробудовані - і вона така м'яка, жирна. Тоді ні цементу не було.

Разом з новими мурами зводяться і нові легенди про графа. Ці двері наразі відчиняються у прірву. Місцеві переказують, що їх Ігнатій Мархоцький зробив, аби ходити до коханки - між прірвою висів місток.

Надія Самбольська, директор музею "Отроків":

- Туди вела дорога, і напроти коханка його жила, і він туди кіньми їздив - дорога була по ярку. Я не знаю, як її звати, по-моєму, Катерина, це була місцева дівчина. Пан граф як приїхав сюди, то знайшов собі тут коханку і заїжджав до неї.

Ще одна з легенд, яка додає сил для подальших реставраційних робіт - таємний підземний хід. Від фортеці - до гротів. Більшість робітників упевнені - шукати треба у погребі.

Надія Самбольська, директор музею "Отроків":

- Ходять чутки, що карета закопана зі скарбами, але ми не знаємо, пробуємо докопатися - частину прокопали, а ще лом проходить нижче, ще не встигли зробити все.

До закінчення реставрації ще роки та сотні неперевірених міфів, наприклад, про золоте пенсне, яке спало у пана з носа, доки він пив воду з цього колодязя. Від охочих почистити криницю немає відбою.

Тетяна Штан, Дмитро Поденко К1