Почалося все ще за часів Російської імперії, коли Рівненщина була прикордонною зоною. У 1912 році поблизу річки Ікви з'явилася нова Дубенська фортеця. Місце таємниче і навіть містичне. Чого варті лише оповіді старожилів про фортечне підземелля, яке сягає вглиб щонайменше на 3 поверхи. Припускають, що існує і четвертий, ще зовсім недосліджений...

У підвалі адміністративного корпусу свого часу була навіть підземна вузькоколійка. До сьогодні ніхто не знає, куди вона вела - може, до самого Дубна, а може, ще далі. Більшість підземних лабіринтів фортеці нині або затоплені, або залиті бетоном.

Сьогоднішній комендант Тараканівського форту Сергій Махновець уперше потрапив сюди 12 років тому. Фортифікаційна споруда велетенського масштабу настільки вразила його, що він її досконально дослідив. Він стане нашим провідником.

Сергій Махновець, комендант Тараканівського форту:

- На цьому місці знаходився висувний міст, який висувався з-під бетонної підлоги. Тут був великий рів для того, щоб ворог, супротивник, уявний супротивник, не зміг пробитися до цього входу.

Якщо ворог таки потрапляв у рів, доводилося йому непереливки: колючий дріт, кулемети і перехресний вогонь з даху форту. Пройшов ці перешкоди і пробився до головного входу - нова несподіванка.

Сергій Махновець, комендант Тараканівського форту:

- Ось це доти для перехресного вогню. Звідти стріляли по форту проти ворога, який штурмував. Таких є 5 ячейок, ми зараз пройдемо до кімнати і побачимо, як же виглядала ця кордегардія. Звичайно, тут були залізні двері, щоб ворог не зміг сюди потрапити. І ми уже близько підійшли до однієї з ячейок. Це була бійниця для ведення вогню. Тут знаходився солдат, і ось так він вів вогонь, і якщо подивитися вгору, там знаходиться шахта боєприпасів, яка подавала боєприпаси на верхній поверх, де знаходилася піхота і артилерія.

З цієї триметрової висоти впала дівчина. Вільно прогулюватися фортом - небезпечно, застерігає Махновець. Споруда приховує чимало таємниць.

Сергій Махновець, комендант Тараканівського форту:

- Тут було знайдено рештки, як людські, так і нелюдські, вочевидь коня. Оскільки тут ще були анатомологи, вони відокремили людські, і залишилися рештки коня.

Кістки поховали в травні 2008 року. Відправили панахиду. В той же день на Сергія полювали привиди - священик з православним хрестом і солдати. Їхні фото - на мобільному.

Сергій Махновець, комендант Тараканівського форту:

- Я сфотографував солдата, який ніс снаряд. Дуже було схоже на військового. Навіть на знімку було видно головний убір з кокардою.

На стінах форту - написи всіма мовами: російською, з твердим знаком, німецькою, є і арабська в'язь. Була у форту навіть своя церква. На Покрову приїжджав священик, сповідував офіцерів, причащав солдатів. Також є і лазарет, покійницька, вбиральні, колодязі, склади, приміщення для вугілля та лабораторія дослідження пороху. Був телеграф, телефон та електрика. Здогадатися, де яке приміщення, без провідника важко.

Сергій Махновець, комендант Тараканівського форту:

- Це водокачка для доставки питної води. Тут у нас є царська плитка, ось по колу - напис: "Товарищество барона Бирмингемского". А ось мармур - залишки плитки.

Дарина Горова, журналіст:

- Лишень уявіть, як тут все було до Першої світової. Щоранку на цю полігональну вулицю, залиту бетоном, виходили і шикувалися 650 солдатів. Потім - сніданок, військова справа і муштра.

Дарина Горова, Сергій Дубінін, К1 з Тараканова