Наші кореспонденти повернулися з Угнева - офіційно найменшого міста України - лише тисяча жителів. Прикордонний Угнів змалів через перетягування кордонів між Радянським Союзом і Польщею. Людей - силоміць виселили, і кілька років в Угневі жили лише прикордонники.

На перший погляд найменше місто України мало чим відрізняється від інших маленьких містечок. Але, схоже, Угнів заслуговує на звання і наймістичнішого міста. На його стінах з'являються образи святих, в костелі фотографують привидів, є навіть дерево бажань. Один день посеред містики з цікавістю провела і Дарина Горова.

Дарина Горова, журналіст:

- Ну що, здавалося б, найменше місто України? Втім тут із цікавістю можна провести цілий день. Співробітники історико-культурного заповідника охоче покажуть туристам пам'ятки. Мандрівників тут небагато. Поки що.

У центрі містечка - занедбаний костел. Зараз там облаштувалися лелеки і сови, а минулого року поселилися і привиди. Екскурсоводи наперебій розповідають страшні історії: ні з того, ні з сього рухається важкий залізний вагончик, а дубові двері самі відчиняються і зачиняються. Це все, начебто неупокоєні душі - а ось і їхні фото.

Ще одна історія - над землею довкола костелу іноді плаває привид священика.

Галина Губені, працівник історико-культурного заповідника міста Белз:

- Якщо священик пропустить в молитві якийсь фрагмент, то він після своєї смерті буде ходити і відмолювати кругом костелу, поки не буде Страшного Суду.

Коли Угнів був велелюдним містом, тутешні міщани навіть носили свій унікальний одяг - намагалися відрізнятися від інших. Стрій коштував двісті крон. Щоб порівняти - корову купували за п'ять крон. Чоловіки ходили в півметрових шапках на зав'язках, жінки носили спідниці з довгими павиними хвостами. А хустки були аж по чотири квадратних метри.

Славився Угнів чобітьми. Іван Франко спеціально тричі приїздив сюди по них, а потім навіть присвятив унікальному взуттю одну зі своїх статей. Чоботи шилися з цілого шмата шкіри і на одну ногу.

Цікавими для туристів в Угневі ще можуть бути давня кам'яна церква та колишня синагога. А так - все, як завжди: міськрада, пошта, лікарня, школа, училище і народний дім. Втім привиди можуть трапитися і в найзвичніших місцях.

З Львівщини, Дарина Горова, Тарас Кач, К1