Головна Мапа сайту Контакти
RSS

Новини каналу

Вся мудрість світу в притчах про щастя

Вся мудрість світу в притчах про щастя

6 серпня 2018 | 11:16
  • Одного разу старий кіт зустрів молоде кошенятко. Кошеня бігало по колу і намагалося зловити свій хвіст. Старий кіт стояв і дивився, а молоде кошеня все крутилося, падало, підіймалося і знову гналося за хвостом.

- Чому ти ганяєшся за своїм хвостом? - Запитав старий кіт.

- Мені сказали - відповіло кошеня - що мій хвіст, це моє щастя, ось я і намагаюся його зловити.

Старий кіт посміхнувся, так як це вміють робити тільки старі коти і сказав:

- Коли я був молодим, мені також сказали, що в моєму хвості, моє щастя. Я багато днів бігав за своїм хвостом і намагався схопити його. Я не їв, не пив, а тільки бігав за хвостом. Я падав без сил, підіймався і знову намагався зловити свій хвіст. Одного разу я зневірився і пішов. Просто пішов, куди очі дивляться. І знаєш, що я раптом помітив?

- Що? - З подивом запитало кошеня.

- Я помітив, що куди б я не йшов, мій хвіст скрізь йде зі мною.

  • В одному селі жив колись Мудрець. Одного разу до нього в двері постукав мандрівник. Він був дуже нещасним та засмученим, і хотів знати відповідь лише на одне питання.

- Скажіть, Майстре, як довго потрібно чекати щастя? - Запитав гість.

Посміхнувшись, Мудрець відповів:

- Якщо чекати, то дуже довго...

  •  Мудрець і його учень сиділи біля воріт свого міста. До міста підійшов подорожній і запитав:

- Що за люди живуть в цьому місті?

- А які люди живуть там, звідки ти прийшов? - Запитав мудрець.

- Ой, огидні та погані люди, в них немає нічого хорошого. Саме тому я з радістю поїхав звідти.

- Тут живуть такі ж люди, - відповів мудрець.

Через деякий час підійшов інший подорожній і також запитав, що за люди живуть у місті.

- А хто живе там, звідки ти прийшов? - Запитав мудрець.

- Чудові люди, добрі й чуйні. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися - відповів подорожній.

- Тут ти знайдеш таких же, - сказав мудрець.

- Чому ти одному сказав, що тут живуть негідники, а іншому - що хороші люди? - Запитав мудреця учень.

- Скрізь є і хороші люди, і погані, - відповів йому мудрець. - Просто кожен знаходить тільки те, що вміє шукати.

  • Край дороги стояв жебрак і просив милостині. Вершник, який проїжджав повз, вдарив жебрака в обличчя батогом. Той, дивлячись услід вершникові, сказав:

- Будь щасливий.

Селянин, який бачив, що трапилось, почувши ці слова, запитав:

- Невже ти такий смиренний? Цей чоловік вдарив тебе, а ти у відповідь побажав йому щастя.

- Ні, - відповів жебрак, - просто я знаю, що якби вершник був щасливий, він би не став бити мене по обличчю.

  • Один мудрець гуляв зі своїм учнем по саду, коли до них підійшов молодий чоловік. Дещо бентежачись, він привітав мудреця і його учня, а потім сказав:

- Учитель, я дуже сильно кохаю одну дівчину, і наші батьки не проти, щоб ми одружилися, але я відчуваю страх та сумнів.

- Про що ти турбуєшся і чого боїшся? - Запитав мудрець.

- Я боюся розчаруватися в ній, у сімейному житті... адже я не можу заздалегідь знати, що роблю вірно, - відповів селянин.

- Повертайся додому й одружуйся з цією дівчиною, якщо ти її кохаєш і ваше кохання взаємне, - відповів мудрець.

Після того, як юнак, подякувавши мудрецеві за пораду, пішов, учень запитав:

- Скажи, Учителю, чому ти порадив юнакові одружитися, якщо він боїться розчарування? Хіба не слід йому почекати і відкласти весілля?

- Міркуючи таким чином, ти забуваєш про те, що розчарування - замала плата за можливе щастя, - відповів мудрець, посміхнувшись.

  • Бог зліпив з глини людину, і залишився у нього невикористаний шматок.

- Що ще зліпити тобі? - Запитав Бог.

- Зліпи мені щастя, - попросив чоловік.

Бог нічого не відповів, і лише поклав людині в долоню шматочок глини.

  • Колись давно у старовинному місті жив Майстер зі своїми учнями. Найбільш здібний з них одного разу замислився: "А чи є питання, на яке наш Майстер не зміг відповісти?". Він пішов до квітучого лугу, піймав найкрасивішого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплялася лапками за його руки, і учневі було лоскотно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

- Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?

  Він міцно тримав метелика в долонях і був готовий будь-якої миті стиснути їх заради своєї істини.

  Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів:

- Все в твоїх рука.

Як бачите, вся мудрість світу зводиться до одного - наше щастя в наших власних руках. Щастя вам, дорогі читачі!

Телепрограма