Автору гімна України - Павлу Чубинському сьогодні - сто сімдесят. Ще за життя він працював під пильним наглядом царського уряду. У заслання до Архангельська його відправили без допитів, суду і слідства.
Автору гімна України - Павлу Чубинському сьогодні - сто сімдесят. Ще за життя він працював під пильним наглядом царського уряду. У заслання до Архангельська його відправили без допитів, суду і слідства за звинуваченням - "пил водку с простолюдинами и распевал возмутительные малороссийские песни".
У радянські часи на його ім’я наклали табу, а за наспівування крамольного "Ще не вмерла України..." кидали за грати на чверть століття. Про Павла Чубинського розказав дослідник, який вже двадцять років вивчає життявий шлях свого земляка.
Журналіст і краєзнавець із Борисполя - Андрій Зиль один із тих ентузіастів, які знайшли загублену на півстоліття могилу Чубинського.
Її зруйнували більшовики ще у тридцятих роках минулого сторіччя. Цей пам’ятник краєзнавцю був за підпори для колгоспної комори - аж доки його не встановили на новому бориспільському кладовищі. Натомість місце, де Чубинського поховали знайти було непросто.
Андрій Зиль, журналіст, краєзнавець:
- Ми тут консиліум збирали такий на кладовищі. Вирішили що саме тут його могила. Може, не тут. Може вона десь… ну приблизно тут. У нас ще була стара фотографія дореволюційного періоду. Де було Книшове кладовище і от суцільно витесаний хрест - був орієнтиром і вказівки старожилів, які визначили по хресту і по тому де була церква визначили приблизно де був похований Чубинський.
Ще однією знахідкою краєзнавця є адреса Горянська, 14. Саме тут народився Павло Чубинський.
Тетяна Козирєва, журналіст:
- Байка ж про родинний хутірець вперше з’явилася в Українській радянській енциклопедії і досі ходить між науковцями. Насправді ж літній будиночок про який йде мова звели значно пізніше 27 січня 1839 року.
Першу статтю про cвого земляка Андрій Зиль опублікував ще за радянських часів. Тоді ім.’я Чубинського вголос навіть згадувати було заборонено, адже його пісні співали петлюрівці.
Андрій Зиль, журналіст, краєзнавець:
- Газети ці тоді були на розхват - це було перше знайомство із біографією наші газети замовляли із Рівненської і з Тернопільської області.
Це ксерокопії унікальних документів про маловідомий період заслання Павла Чубинського до Архангельської губернії. Дві бандеролі епістолярної спадщини - Андрію Зилю - надіслав архангельський архів.
Андрій Зиль, журналіст, краєзнавець:
- Не було тоді кандидата юридичних наук - такого звання, а Чубинський пише: "Я кандидат юридичних наук Санкт-петербурзького університету. Йому присвоїли колезького радника, присвоїли такий ранг - користувався таким авторитетом
Нащадки Чубинського розкидані по всьому світі, адже в онука Чубинського було дев’ятеро дітей. Цікаво, що чоловіків у родині традиційно називали Павлусем.
Тетяна Козирєва, Павло Лисенко, Олексій Стеченко, К1
