20 років без похмілля. Вихідними з усієї Європи до Києва з'їхалися тисячі анонімних алкоголіків. Всі вони святкували ювілей тверезого руху. Горілчаними виробами зловживає майже мільйон українців. Та лише кожен сотий "невільник оковитої" повстає проти цієї звички. Гуляння без пляшки бачила Алла Щоличева.

Його обличчя - це щира посмішка та ясні блакитні очі. Але їх не можна показувати.

Цей чоловік - анонімний алкоголік. З самої Литви Ромус їхав майже добу, щоб привітати таких як він, екс-залежних. Радіє, що нарешті побачив Україну. Тверезий.

Ромас, анонімний екс-алкоголік:

- Много водки пил. И я не мог у себя на родине ехать с одного города в другой, потому что мне не хватило денег, надо было все время на водку. Я семью пропил, много пропил. Я пропил все, что можно было пропить. Когда я стал бродягой, я уже не должен был жить. 

Тверезому руху - двадцять років. Майже стільки ж Ромус не бере чарку до рук. Із волоцюги він перетворився на керівника підприємства, знову одружився і знову став батьком.

У барі - натовп товаришів "по щастю". Це анонімні алкоголіки стоять у черзі за кавою. Напередодні працівники кав'ярні винесли з холодильників усі напої з градусами.

Валентина, бармен:

- Сегодня пива нет, сегодня кофе, чай. И водичка сладкая, больше ничего не заказывают. И не просят ничего.

Красива та елегантна. Вона цікавиться не журналами мод, а книгами про нерівну війну з алкоголем. Ольга - екс-залежна. Ще сім років тому вона дуже хотіла водити авто, але не могла. Все через горілку.

Ольга, анонімний екс-алкоголік:

- Было очень обидно, когда после очередного запоя я приходила в гараж и садилась просто посидеть в машине, потому что я не могла ездить.

Тут готують званий обід для анонімних алкоголіків. У меню - жодної краплі спиртного, лише картопля з м'ясом та салат.

За святковий стіл вони сідають без пляшки. Адже нова звичка анонімних алкоголіків - не пити нічого міцнішого за нуль градусів. Тому вітальні тости в цій їдальні промовляють зі склянкою соку.

За обідом - розмови про життя, кризу та особисті досягнення. Ніяких "ти мене поважаєш?".

Це ювілейний симпозіум анонімних алкоголіків. Свято у спортивній залі. Зі сцени з гордістю розповідають про поповнення лав анонімних. Запевняють, що майже в кожного, хто прийшов, історія закінчується хеппі ендом.

Алла Щоличева, Василь Меновщиков, К1.