На Одещині зберігся маєток родини Курисів. Будував цей палац у 19 столітті георгіївський кавалер, найближчий помічник Суворова. Куриси залишили чималий слід в історії свого краю. Та й із самим палацом пов'язано багато легенд, а кілька років тому у будівлю влучила блискавка.
На Одещині зберігся маєток родини Курисів. Будував цей палац у 19 столітті георгіївський кавалер, найближчий помічник Суворова.
Куриси залишили чималий слід в історії свого краю. Та й із самим палацом пов'язано багато легенд, а кілька років тому у будівлю влучила блискавка. Про міфи Курисівського замку, його велич і занепад більше знає Алла Щоличева.
Це скидається радше на турецький курорт, ніж на українську глибинку. Палац у мавританському стилі з'явився тут майже двісті років тому. Це дворянин Іван Курис побудував собі житло. Про колишню розкіш триповерхового маєтку нагадують хіба що стіни. Їх зводили, використовуючи народні секрети.
Ярослава Купрій, історик, екскурсовод:
- Селяни з усіх сіл привозили у великих кошиках, возами привозили яєчка для того, щоб використати таку суміш, щоб добре тримався камінь.
Це єдиний балкон, що зберігся у палаці. Гвинтових сходів, що вели нагору, давно немає. Тому дістатися туди майже неможливо. Місцеві мешканці переповідають легенди - у повню замком блукає прекрасний привид.
Ярослава Купрій, історик, екскурсовод:
- Одна із принцес, в одну із вечоринок вийшла до цього балкону і у зв'язку з якимись такими трагічними подіями, які були зв'язані з коханням, впала з нього вниз на терасу.
А це інша сторона маєтку. Її добудував уже онук - теж Іван Курис. Так палац став напів-оттаманським, напів-європейським. Над парадним входом і зараз висить родинний герб. Навіть напис іще можна прочитати - "Да будет правда". Усередині замість начищеного до блиску паркету - тепер каміння й кропива. Колись ці кімнати бачили багато іменитих гостей, які приїжджали на бали.
Ярослава Купрій, історик, екскурсовод:
- Зали були світлі, зверху були скляні, скляна така надбудова, над якою був дуже великий акваріум. Зала була дуже велична.
Від внутрішнього опорядження зараз лишилися майже непомітні елементи інтер'єру. І цей очерет. Його використовували ще для будівництва садиби. На стінах були колекції картин. Їх збирав Іван Курис-молодший.
Колись тут зустрічали високих гостей. Це одна з найбільших кімнат. Всього у палаці їх було 78. Господарі жили на двох поверхах, але був ще підвал. Тут були приміщення для прислуги, якщо порахувати і ці кімнати, то виходить всього більше сотні.
Якщо вірити легенді, з підвалу виходили три підземних коридори. Але і досі ніхто їх не знайшов. Почорнілі стіни - це сліди блискавки, яка вдарила в замок. Усе згоріло дощенту.
Ярослава Купрій, історик, екскурсовод:
- Чорне, обпалене каміння, стіни, блискавка вдарила в 90-му році, і так сталося, що приміщення дуже швидко почало загоратися - папір, дерево, перекриття дуже швидко загорілися. Студенти і жителі нашого села намагалися спасти, але архіви і матеріали, які тут були, все згоріло.
Від того самого дня місцеві чиновники сушать голову над реставрацією, шукаючи меценатів. Зверталися і до прямих нащадків іменитої родини. Але поки що ніхто не погодився дати грошей. А єдині, хто оберігає маєток, це лелеки.
З Одещини Алла Щоличева, Сергій Коваль, К1.
