З 15 вересня дивіться культовий серіал "Ліквідація" на К1!

У кіно Жуков (його зіграв Володимир Меньшов) приїхав до Одеси із посмішкою. У житті маршала не було приводу для радощів. Що насправді відбувалося у приморському містечку у 1947 році - у той час, в який відбувається дія фільму.

- Це дуже страшна історія, - розповідає Ірина Чернова, автор документального фільму "Маршал Жуков проти бандитів Одеси". Легенда про те, як Жуков буквально за тиждень ліквідував в Одесі всіх бандитів, існує вже багато років. Згадки про неї є і в історичній літературі... І коли мені запропонували зробити фільм-розслідування, я легко погодилася. Але вже через кілька тижнів я була у відчаї - ані документів, ані свідків. Я навіть написала запити в архіви Міноборони і ФСБ - відповідь: нічого не знайдено.

Залишалася остання надія - доньки маршала: Ера, Елла, Марія. Але й вони нічого розповісти не змогли. Тільки молодша повідала цікаву історію, яку знає від старшої сестри. Сталося це десь у середині 50-х. Жуков обіймав посаду міністра оборони. І якось до нього на дачу приїхав начальник МДБ Серов. Привіз папку з документами (нібито досьє на Жукова) і залишив зі словами: роби з цими документами, що забажаєш. Маршал все спалив. Сказав, що розуміє, як були здобуті деякі з тих документів. І не хоче розкривати таємниці інших людей. Не виключено, що серед тих матеріалів були і донесення з Одеси...

Ми поїхали до Одеси. Шукали живих свідків тих років. Їх розповіді часто суперечать документам. Або нічим не підтверджуються. Але ми все ж таки спробували дізнатися, що відбулося насправді.

Зброю вилучали у офіцерів

Вадим Ільченко, одесит, особистий водій Василя Сталіна:

- Під час війни Одеса була окупована румунами. Коли прийшли румуни, у них була ейфорія. Що вони бачили, окрім свого Бухаресту? Одні злидні! А тут красуня Одеса! Гуляли вони тут. За румунів працювали всі ресторани. Відчинялись борделі, бари, магазини, відновлювалась приватна власність. Після окупації все це збереглося. Радянська влада не встигла все це закрити. А тут після війни - голод. Карткова система.

І почались грабунки. Люди ввечері на вулиці не з'являлись.

В Одесі було дуже багато фронтовиків. Повертаючись додому, багато хто тут затримувався. Розвіятись , відпочити після війни. Особливо багато було офіцерського складу , хлопці були всі при зброї. І ось фронтовики почали зникати - як потім з'ясувалось, криміналу потрібна була зброя. Багато офіцерів так і пішли з життя...

У Жукова була манія величі?

Віктор Савченко, історик, кандидат наук:

- Одеса була звільнена у квітні 44-го року. Бандити хазяйнували тут до 1948-го. Жукову довго не вдавалося ліквідувати ці бандитські структури. І врешті-решт маршал вирішив, що бандитів треба розстрілювати на місці без суду та слідства.

Мені здається, у Жукова все-таки була манія величі. Її можна вирахувати за наказами, які зовсім не відповідали Конституції. Це була людина жорстких рішень. Людина, яка звикла до воєнних дій на будь-якій території - і на своїй, і на чужій.

Полонених не брати!

Віктор Файтельберг-Бланк, генерал-лейтенант медслужби, автор 8 томів "Бандитська Одеса":

- Після війни бандитизм захопив південь України. Багато хто був помічений у зв'язках з німцями, і вважав, що його доля вирішена. Вони поповнювали лави бандитського світу, маючи і досвід, і зброю. Зброї була колосальна кількість. У ті роки бувало по 78 пограбувань за ніч! Невже 70-80 людей карного розшуку могли впоратись з такою кількістю злочинців?

Тому, коли приїхав маршал Жуков, до нього звернулись партійні органи з проханням допомогти у ліквідації злочинності. Людина він рішуча, активна, він вирішив інакше. Він віддав наказ офіцерам, які працювали в одеському військовому окрузі. Він знав, ці не будуть вагатись, і наказав: "Полонених не брати!". Вони добре вдягались, ходили темними вулицями - провокували напади. При спробі їх пограбувати стріляли. У першу ж ніч було застрелено більше сорока людей! Потім - 50, потім - 60. Мерців залишали прямо на вулиці. Це подіяло. На 5-6-й день злочинність різко знизилась.

"Чорної кішки" не було

Ігор Шамрай, злодій-рецидивіст, прізвисько Біма:

- Я злодій, все життя крав, з малолітки. У мене 8 судимостей. "Чорна кішка" - це легенда. Це малолітки лазили, грабували магазини та малювали кішок. Такої банди взагалі не існувало. Справжні банди були інші. Збирались "діди", вони вирішували питання. Підемо на Дерибасівську до Елли чи Белли, у неї лаве, у неї чоловік працює у гендлі. Приходили відчиняли двері, розстрілювали дітей, таке було. Злочинність вже наближалась до безчинства. "Крадіїв у законі" тоді майже не лишилось, всі вони були у в'язниці... Ось тоді Жуков і приїхав...