Парне ведення в «Одному дні» нагадує конферанс, але сюжети демонструють високий професійний рівень

 Сьогодні аналізуємо «Один день» - випуски новин телеканалу К1. Канал, який створювався свого часу як якісна альтернатива «старожилам» загальнонаціонального рівня. Наскільки мені відомо, тут із самого початку були підвищені (порівняно з іншими каналами) вимоги до якості продукту, насамперед до якості роботи з картинкою. Щоб оцінити, чи тримає й сьогодні цей канал високу планку, я взяв випуски К1 за середу, 8 липня.

Весь аналіз окремих випусків новин ви зможете знайти тут:

http://www.telekritika.ua/media-continent/monitoring/medialiteracy/2009-07-16/46855

 Підсумок
 
Не можна не сказати про низку безсумнівних позитивів. Коли журналісти каналу К1 беруться до оригінальних сюжетів, ці сюжети роблять на досить високому професійному рівні. Головне - якісна робота з картинкою, журналісти справді прагнуть «розповідати картинкою», знаходять найпромовистіші деталі, знаходять цікавих героїв і якісно подають їхні думки. Текст за кадром займає в таких сюжетах каналу К1 своє «законне» місце, він лише доповнює те, що глядач може побачити й почути в синхронах. Звідси - текст за кадром відповідає картинці. В оригінальних сюжетах бачимо якісні стендапи, які несуть цікаву інформацію, записані на промовистому фоні, що додатково працює на розкриття теми. Шкода, що переважну більшість цих сюжетів становлять «чисті» нариси. Шкода в тому сенсі, що, маючи такий творчий потенціал, редакція цілком могла б реалізовувати й складніший і важливіший для новин жанр - журналістського розслідування. Втім, не виключаю, що такі розслідування журналісти редакції роблять, просто мені поталанило потрапити на великий збіг обставин, коли йшли переважно нариси.
 
Проблеми (стандартні, втім, для українського телебачення) починаються там, де ресурсу редакції не вистачає для якісної реалізації цікавої тематики. Окремо тут стоїть закордонна тематика, яку на каналі, так як і в усіх конкурентів, прагнуть вирішувати виключно на картинці й інформації західних агентств, не намагаючись шукати місцеву «прив'язку» або хоча б телефонну інформацію з першоджерел. Не зовсім зрозумілою, як на мене, була й реалізація теми з отруєннями дітей - що-що, а таку тематику журналісти К1 могли б розкривати набагато якісніше. Знову-таки, не виключаю, що насправді редакція не витрачала на це власний ресурс, а «обійшлася» запозиченою картинкою (найімовірніше, запозиченою у спільного з «Інтером» ньюзруму).
 
До позитивів можна також віднести високу якість анонсування - як поточного (анонс матеріалів випуску), так і перспективного (над чим працює редакція, що глядач зможе побачити в наступному випуску або наступного дня).
 
Отже, очевидним є те, що якість ефірного продукту стає відчутно вищою, коли ті, хто його роблять, дбають про якість окремих елементів. Найперше ж, оскільки ми говоримо все-таки про телебачення, - про якість картинки!