6 листопада виповнюється 65 років з часу звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників. Цього дня минає рівно 40 років, як встановили пам'ятник воїнам-танкістам, які визволяли столицю від ворогів. Це відомий усім Т-34 на проспекті Перемоги.
6 листопада виповнюється 65 років з часу звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників. Окупація тривала понад рік. Лише 6 листопада 1943 столицю вдалося звільнити. Своє життя в бою віддали понад півмільйона солдатів.
На честь річниці президент вручив ветеранам державні нагороди. Віктор Ющенко наголосив, що за визволення Києва звання Героя Радянського Союзу отримали понад 2,5 тисячі солдатів.
Вшанували пам'ять загиблих і у Парку Слави. До вічного вогню поклали квіти представники ветеранських організацій, депутати та члени уряду на чолі з Олександром Турчиновим. А біля пам'ятника героям-танкістам зібралися столичні школярі. Тут із самого ранку стояла почесна варта, оркестр грав фронтові пісні. Цей монумент - символ подвигу лейтенанта Шолуденка, який у 43-му першим "пройшов" площею Слави.
Цього дня минає рівно 40 років, як встановили пам'ятник воїнам-танкістам, які визволяли столицю від ворогів. Це відомий усім Т-34 на проспекті Перемоги. Ми знайшли учасників тих подій та родичів ініціатора створення меморіального комплексу. Що відбувалось у Києві на день визволення міста у далекому 1968-му - у сюжеті Веніаміна Трубачова.
Для Миколи Ястребова цей танк мов рідний. Його батько встановлював пам'ятник на цьому місці рівно сорок років тому, на 25-ту річницю визволення Києва від німецько-фашистських загарбників. Сам того дня прийти на відкриття меморіалу не зміг - лежав у лікарні, але за розповідями батька відтворив усі події до дрібниць.
Микола Ястребов, син Ігоря Ястребова, ініціатора встановлення пам'ятника:
- Мой отец Игорь Ястребов был командиром сводного экипажа. Этот танк был его детищем.
На цьому унікальному архівному відео танк, що нині стоїть на Проспекті Перемоги в Києві, їде вулицями міста. Цікаво, що спочатку його хотіли доставити на спеціальних вантажівках. Але врешті "монумент" до місця вічної прописки добрався своїм ходом. Бойову машину вітають сотні людей. Ігор Ястребов, батько Миколи (на цих кадрах він крайній праворуч), доповідає про успішне прибуття танка.
Микола Ястребов, син Ігоря Ястребова, ініціатора встановлення пам'ятника:
- Накануне этого торжественного события у нас не смолкал телефон, и постоянно в доме были друзья и гости, и я знаю, что не только наш дом не спал, но и не спали многие сотрудники отца, которые делали этот танк.
Далекого 68-го року до п'єдесталу на танку урочисто їхали лише учасники війни. Зробили виняток для Олега Гусєва. Під час війни він був іще малим хлопцем. Гордо показує старі світлини - тут він на бойовій машині. Йому тоді видали військову форму і спеціальний шолом.
Олег Гусєв, учасник церемонії встановлення пам'ятника:
- Я по всьому Києву їхав з ними, коли танк підійшов до п'єдесталу, я з нього зістрибнув, тому що я не мав морального правда бути на п'єдесталі.
Володимир Шулак пам'ятає дні, коли готували танк, ніби це було вчора. Тоді він працював головним інженером-технологом. Тож довелося збирати Т-34 буквально по деталях. Без сну і вихідних працювали декілька днів, але не відремонтувати танк вчасно просто не могли.
Володимир Шулак, старший інженер-технолог з реконструкції танка:
- Танк хоть и был списанный, но все было в полной комплектации. Единственное, что на предприятии его полностью вымыли, почистили, избавились от ржавчины, покрасили и гвардейский знак наши художники нарисовали.
Малювали не просто так. Цей порядковий номер - 111 - реальний. Це прототип одного з перших танків, які увійшли в Київ для визволення міста.
Веніамін Трубачов, журналіст:
- У цього танка раніше поверталась башта, і можна було навіть зверху, через люк залізти в середину. Та й машина була повністю на ходу і блищала як новенька, не працювала лише одна бойова гармата.
Зараз танк лише зрідка миють і підфарбовують, та й то лише на свята.
Веніамін Трубачов, Олексій Стеченко, К1
