Кримський півострів пережив немало, проте в усі часи незмінним лишався кордон із материком, бо його створила сама природа. Це - Перекопський перешийок. Ще з античності там є рів та вал, а в часи середньовіччя була і фортеця. Історики впевнені, що саме завдяки цим фортифікаційним спорудам Крим тривалий час був відокремленим від України чи Росії. На уламках старовинного кордону побував Роман Бочкала.

Від моря до моря, від стародавніх часів - донині. Це не гирло ріки, а рів, створений людьми.

Він розташований на Перекопському перешийку, що з'єднує Крим із материковою частиною України. Довжина рову - 9 кілометрів. З одного боку - Каркиницька затока, з іншого - Сиваш.

Коли з'явився вал - невідомо. Для істориків це й досі загадка.

Уперше про цю споруду на півночі Криму згадував Геродот у п'ятому столітті до нашої ери. Інші ж вважають, що рів вирили скіфи. Достеменно відомо лише те, що справжнього розквіту Перекоп набув за часів кримського ханства.

500 років тому кримські татари заснували тут фортецю - Ор-Капу. Ось так вона виглядала. Макет створив Лев Крушко, який присвятив життя вивченню історії Перекопу. Він запевняє, що ця фортеця свого часу була однією з найбільших.  

Лев Крушко, історик:

- Укрепления сделали земельными. Шел один ров, за ним - второй. Строили крепость византийские архитекторы руками пленников.

Гори землі - це все, що залишилося від славетної фортеці.

Тепер обриси стін видно лише на знімках з космосу. Ось перший рубіж укріплень, а тут був другий. А це - єдиний малюнок Ор-Капу, зроблений невідомим автором.

Ор-Бей - так називали голову фортеці. Ця людина вирішувала, кого пускати до Криму, а кого - ні. Лев Крушко впевнений, що палац Ор-Бея стояв на цьому місці. Тут і зараз можна знайти уламки посуду, венеційського скла і навіть фрагменти самої будівлі.

Лев Крушко, історик:

- Камка широко применялась в Перекопском крае для укрепления крыш и чердаков. Теперь вот мы видим один из строительных элементов. По видимому, тоже использовался где-то для украшения. Видите вот - какая форма.

Під фортецею була ціла мережа таємних ходів. Вивчити їх уже неможливо. Це єдиний вхід у підземелля, який залишився. Але далі іде обвал.

Лев Крушко, історик:

- По старинной карте, этот подземный ход вел в ров, а ров вон у нас. И там находился на дне рва колодец.

Окрім фортеці, уздовж рову височіли бастіони. Все, що від них лишилося, тепер також єдине у своєму роді. Історики припускають, що цей бастіон уцілів, тому що був на самому березі - далеко від фортеці.

Лев Крушко, історик:

- Когда уже появилась артиллерия, то тут еще артиллерией били. Ну а что - ее не возьмет артиллерия. Все же 3 метра толщина стены.

Ці стіни бачили десятки битв, але завжди витримували штурм. І все завдяки рову. Він уже не такий крутий, як колись, але навіть зараз це важка перепона. В цьому ми переконалися на власному досвіді. 

Воїни несли зброю - це щонайменше 10 кілограмів зайвої ваги. У нас замість неї - штатив... Глибина рову - 10 метрів. Може, навіть більше. Тож спуститися вниз не так вже й легко... Іде дощ, тому дуже слизько... Дістатися гори вдавалося лише одиницям. Тож фактично, фортеця була неприступною...

Ці укріплення взяли лише одного разу. Майже 300 років тому турецький вал підкорили війська Російської імперії. Після цього фортеця стала непотрібною. Її потроху розібрали на каміння - у степах це дефіцит. А Крим перестав бути окремою державою.

З Криму, Роман Бочкала, Василь Меновщиков, К1.