Результати виборів у Німеччині свідчать про цікавий факт - в країні закінчився період широкої коаліції. Вдруге в історії Німеччини. Адже на попередніх виборах жодна з політичних партій не могла самостійно сформувати уряд. І далі в "Одному дні" - стислий огляд найвідоміших прикладів порозуміння політичних опонентів заради майбутнього країни.

Велика Британія. 1940-1945. Війна і мир

Найвідоміший очільник широкої коаліції - британський прем'єр періоду Другої світової сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчіль. Консерватори-торі й ліберали-вігі уже формували спільний уряд під час Першої світової. І тисяча дев'ятсот сорокового Черчіль повторює експеримент. Консерватор, до уряду національної єдності він запрошує і лібералів, і лейбористів. Після війни Черчіль вибори програє, потім знову виграє - британська партійна циклічність поновлюється.

Ізраїль. 2001-2003. Терор і гроші

Політичні противники в Ізраїлі востаннє об'єднуються теж не в мирний час. Дві тисячі перший - це друга палестинська інтифада, час заворушень і терактів. Новим ізраїльським прем'єром стає Аріель Шарон на прізвисько "Бульдозер" і запрошує до уряду Партію праці. Коаліція протримується дев'ятнадцять місяців. Партійні лідери не знаходять спільної мови щодо бюджету - Партія праці з коаліції виходить, призначають дострокові вибори, на яких Аріель Шарон знову перемагає.

Німеччина. Від 2005. Закон і порядок

Після вересневих виборів дві тисячі п'ятого уряд у Німеччині не можуть сформувати два місяці. Християнські демократи і християнські соціалісти Ангели Меркель отримали тридцять п'ять відсотків голосів, соціал-демократи Герхарда Шредера програли їм рівно процент. Самостійно уряд не може сформувати ніхто, і запеклі супротивники об'єднуються - вдруге в історії сучасної Німеччини. Канцлером вперше стає жінка, але багато хто сумнівається, що уряд протримається весь чотирирічний термін. А він уже майже добіг свого кінця.