10 зворушливих історій про те, що під Новий рік трапляються справжні дива

До Нового року залишилось зовсім небагато. І нехай ми давно вже виросли, усім нам хочеться вірити, що казка може статися і в житті. Тільки реальною її роблять не маги та чарівники.

Ми завжди знали, що справжні чарівники живуть серед нас — це люди з добрими серцями, які допомагають новорічному диву трапитися. Про них і розповімо сьогодні у нашій добірці.

1. Кілька років тому я зустрічала Новий рік в інфекційній лікарні. Нас у палаті було двоє: я і дівчина трохи молодша, ми потоваришували. Родичі організували нам святковий стіл, передавши через вікно салати, картоплю, солодощі — загалом, потроху. А в сусідній палаті лежала бабуся одна, ніхто до неї не приходив. Ми з сусідкою зібрали їй новорічний подарунок (у нас навіть маленька ялинка знайшлася, а ще мандарини, смачний чай, цукерки, тістечка) і привітали бабусю зі святом. Вона була дуже зворушена, та й у нас на душі стало добре від цієї приємної дрібниці. Відзначати Новий рік разом так само, як і заходити до палати бабусі, не можна було за правилами лікарні, але ми їх трошки порушили.

2. Живу у багатоквартирному будинку. У сусідньому під'їзді живе літній чоловік. Бачу його часто, тому що він двічі на день гуляє у дворі зі своїм собакою. Щороку 1 грудня він прикріплює до вікна цифри, що світяться, з гірлянди — символ наступного року. І всі, хто проходить, розуміють: скоро Новий рік. Та і на душі одразу стає якось затишніше. А цього року ходжу повз вікно і розумію: чогось не вистачає. На календарі вже 12 число, а вогників все немає. Світло не горить. Вже засмутилася і уявила найстрашніше, як раптом, днями, побачила заповітні цифри! Виявилося, що сусід потрапив до лікарні, протримали його там 3 тижні і ось нарешті виписали. Приємний, добродушний чоловік. І якби не його гірлянда, не було б ні нашого з ним знайомства, ні мого новорічного настрою.

3. Молодшій сестрі було 7 років, і їй було дуже прикро, що дітям Дід Мороз пише листи, а дорослим ні. Ось вона й вирішила піти на хитрість: надіслати мамі листа від знаменитого чарівника. Навіть марки десь знайшла та наліпила на конверт. Видало фальшивого Діда Мороза те, що лист починався зі слів: «Дорога Світлано...». Маму це послання дуже зворушило. А я потім ще кілька років кликав сестру "ельфом". А що? Діду Морозу допомагала, та ще й зріст був відповідний!

4. Кожного Нового року ми з подругою відвозимо подарунки дітям, які зустрічають свято у лікарні. І ось числа 30-го беру на ринку ящик мандаринів, а продавець східної зовнішності грайливо так питає: «Куда тебе столко, красавица?». А я візьми та ляпни все як є: «Дітям, до лікарні. В онкологічне відділення». Він замовк, а потім, трохи сповільнивши, сказав: «Не треба грошей». Мені стало ніяково. Спробувала засунути йому в руки купюру, але він не погоджувався. На душі стало тепліше, що у світі багато добрих людей. Подруга, коли дізналася про цей вчинок, розплакалася.

5. У грудні минулого року надійшов лист з проханням про допомогу зібрати дітям у притулку подарунки на Новий рік. Купила я барана та ляльку, подарувала. Нічого у відповідь не чекала. Сьогодні прийшла жінка і питає: Хто купив ляльку? У мене аж волосся дибки на потилиці встало. Виявилося, що цю ляльку подарували дівчинці, яка не говорила. Зовсім. Не німа, просто не говорила. Вона з цією лялькою спала та їла. А потім почала... говорити! За що мені й подякували. Отож і повернулося мені добро. І вам усім добра!

6. На Новий рік бабуся подарувала мені порцелянову статуетку балерини. Фігурка мені так сподобалася, що я вирішила стати на неї схожою. Батьки віддали мене на танці, і я відкрила свою танцювальну студію. Так подарунок допоміг визначити мою долю.

7. Найкращий подарунок мені зробили друзі. Вони подарували мені подушку, ковдру та 5-денну відпустку! Якось домовилися з начальником та отримали для мене тиждень вихідних без відпрацювань та відрахування зарплатні. Жоден найдорожчий чи пам'ятний дитячий подарунок не зрівняється з цим, особливо після місяця роботи без вихідних. Тепер я посплю. Щаслива.

8. Коли я була маленькою, ми іноді святкували Новий рік у батьків моєї мами в іншому місті. Дідусь, знаючи, як я люблю волоські горіхи, загортав їх у фольгу і вішав на ялинку з іншими іграшками, наче кульки. І коли я знімала черговий горішок з ялинки, то радісно бігла до дідуся, а він колов їх і чистив від лушпиння... Дідуся давно немає. Для мене Новий рік – це далеке та щасливе, незважаючи ні на що, дитинство.

9. У дива обов'язково треба вірити. Декілька років тому відвідала виставку картин місцевих художників. Одна робота справила незабутнє враження. У книзі відгуків залишила свій коментар, сповнений захоплення талантом автора. Через кілька днів мені зателефонував той самий художник і запропонував побачитись. При зустрічі він подарував мені картину, що сподобалася, в мініатюрі, намальовану спеціально для мене. Щороку вона стає особливою прикрасою будинку. На ній зображено зимову казку.

10. Мучилась від депресії довгий час. Перед Новим роком вирішила підправити карму та взяла участь у благодійній акції: виконала бажання дитини із малозабезпеченої сім'ї.

Через тиждень після Нового року моє життя почало кардинально змінюватися, все відбувалося як за якимось сценарієм: я закінчила тривалі безперспективні стосунки, переїхала, змінила роботу та зустріла справжнє кохання. І це за місяць! Весь цей час мене не покидало відчуття заступництва. Тепер вірю у дива ще більше.