Ближче до Києва наші кореспонденти знайшли унікальну церкву. Вона стоїть на воді. Але не тому, що її так побудували. Покровська церква - одна з небагатьох споруд, які залишилися після затоплення села Гусинці - тоді розлилося Канівське водосховище. Нині споруду планують відреставрувати і назвати Спаса на воді. Поки ж дістатися її можна у два способи: взимку, коли вода замерзне - пішки, або влітку - човном. Дарина Горова вирішила не чекати морозів.

Дістатися церкви найпростіше на моторці. Про неї домовляються на станції човнів у Ржищеві. Відстань між ним і затопленим селом колись була сім кілометрів. Зараз тут - спокійне Канівське водосховище. Його створили у 69-му.

Олег Предаченко, історик:

- Під воду пішли землі лівого берега Дніпра. Разом з цими землями зникли села Рудяків, Кальне, Гусинці.

Церкву збудував місцевий поміщик Гусинський. Тут на полюванні загинув його син. Споруда вбереглася, бо стоїть на пагорбі.

Але те, що не зруйнував час, війна і вода, донищать туристи. Були якось студенти Петербурзької академії мистецтв.

Олег Предаченко, історик:

- Вони вирішили, скажімо так, або на сувеніри, або на продаж взяти лики з цих святих в олтарі. І ви бачите, що вони з ними зробили.

Зараз тут править отець із Києво-Печерської лаври. Було навіть кілька вінчань. Але прихистку у цих стін шукають... птахи.

Олег Предаченко, історик:

- Перед початком цього мисливського сезону качки, гуси, лебеді злітаються сюди і сидять біля церкви в цих чагарях. Чому? Бо справжній мисливець в сторону церкви не вистрелить.

Неподалік церкви живе єдиний чоловік, який звідси не переїхав. До хати не дісталася вода. Миколі Кубраку - сімдесят вісім. Літургії в Покровській церкві він добре пам'ятає.

Микола Кубрак, останній житель затопленого села:

- А як же. Ходив. Особливо на такі свята, як Пасха, Різдво. Кальне - село тут, сім кілометрів. Там церкви не було, то вони звідти приходили.

Тепер він так ходить, себто їздить човном, до Ржищева - в магазин, до родини і в церкву.

Гусинці славилися лозоплетінням. Вироби навіть у Москву на виставку возили. І в єдиній уцілілій гусинській хаті зберегли це плетене з верболозу крісло. Але до Москви воно вже навряд чи доїде.

З Київщини Дарина Горова, Володимир Дєдов, К1.