Головна Мапа сайту Контакти
RSS

Новини каналу

Життя цікавіше за будь-які вигадки! Короткі історії з несподіваним фіналом

Життя цікавіше за будь-які вигадки! Короткі історії з несподіваним фіналом

30 вересня 2019 | 23:27

Дивні та цікаві речі відбуваються з кожним із нас щодня, й іноді про це просто неможливо мовчати. Тому в інтернеті є багато форумів і розділів, на яких люди можуть анонімно ділитися своїми найпотаємнішими думками та історіями. А ми підібрали для вас найсмішніші з них. І з несподіваним фіналом:)

Авторство перших двох досі не визначено. Та й їх ви напевно знаєте. А ось над іншими ми щиро сміялися, чого бажаємо і вам:)

  •  "Якось на моє подвір’я забрів старий втомлений пес. Судячи з нашийника і відгодованого черевця, у нього був будинок і про нього добре дбали. Пес спокійно наблизився до мене, і я почухав його за вухом. Він побіг за мною і увійшов до будинку. Повільно перетнув передпокій, згорнувся калачиком у кутку вітальні та заснув. Через годину він встав і підійшов до дверей. Я випустив його. Наступного дня він знову був у мене на подвір’ї, "привітався" зі мною, знову зайшов до будинку, зайняв той же кут у вітальні та знову спав близько години. Так тривало кілька тижнів поспіль. Мені стало цікаво, і я причепив записку до його нашийника: "Хотілося б дізнатися, хто господар цього чудового милого песика, і чи знаєте ви, що майже кожного дня він приходить в мій дім поспати?". Наступного дня пес прийшов з іншою запискою: "Він живе в будинку з шістьма дітьми, двом з яких навіть трьох років не виповнилося. Він просто намагається виспатися. Можна, я з ним завтра теж прийду?".
  • Їхала з університету на трамваї. Ззаду сиділа мама з 9-11-річною дитиною на руках. І ось цей "малюк" постійно мене тикав ногою в брудних черевиках по білих штанях (навмисно, сподобалася я йому, напевно). Не витримавши, я звернулася до його матусі з проханням вгамувати дитину. Вона відповіла мені, що ВОНИ виховують дитину за системою якогось "Ейху..зера", це коли дитині все дозволяють, і, власно кажучи, послала мене. А потім ззаду підійшов хлопець, трохи старший за мене. Вийняв з рота жуйку, наліпив прямісінько на лоба матусі та сказав: "Мене також за цією системою виховували", - підморгнув мені і вийшов на наступній зупинці.
  • Під час першого побачення він подавився в кафе і пролив на себе сік, впав під час прогулянки в парку, проковтнув жуйку і проїхав свою зупинку. А я побачила в цьому милу незручність через почуття, які переповнювали його. Пройшов рік і я усвідомила, що він просто незграбна свиня.
  • Щоразу, приходячи з навчання, кричу на всю квартиру своїй кішці: "Жируха, я прийшла!". Сьогодні, коли я так зробила, з глибини квартири долинуло: "Я це запам'ятаю!". Забула, що у мами відпустка почалася...
  • Зрозумів, що мій зір просто жахливий, коли, йдучи з роботи парком, намагався заманити кішку. Довго "киць-кицькав" їй, підходячи ближче, а вона каркнула і полетіла.
  • Пролила згущенку на абонемент у фітнес-клуб...
  • У магазині хлопчик приблизно трьох років біг за мамою та кричав: "Жінко, зачекай, заради Бога". Цей малюк зробив мій день!!
  • Студентка. Живу в гуртожитку. В 11 вечора варила суп. Помішуючи його, вчила, промовляючи вголос, латинські сентенції. Відчула себе відьмою, яка варить зілля. Принаймні сусід навпроти все ще дивиться на мене з острахом.
  • Закохалася в чоловіка на прізвище Кощєєв. Нещодавно дізналася, що він одружений. І знаєте, як звуть його дружину? Василіса. Мабуть, не моя це казка.
  • Скачала собі жіночий щоденник, місячні відстежувати. А він, виявляється, говорить. Їду в годину пік в переповненій маршрутці, нікого не чіпаю і тут дикий вереск з моєї сумки. Ця програма горлала на всю забиту маршрутку, що в мене сьогодні повинні початися місячні! За графіком. Кожні три секунди повторювала і повторювала цю фразу!!!! Я в паніці намагалася відключити цей балакучий навігатор моєї яйцеклітини. Вийшло з п'ятого разу.
  • Працюю в зоопарку. Раз на місяць до нас приїжджає вантажівка з тирсою. Коли саме вона приїде - ніхто не знає. Сиджу на роботі, дивлюся у вікно, до вхідних дверей під'їжджає вантажівка і прямісінько до дверей вивалює купу тирси просто на асфальт. З машини виходить дядько років під 50, повзе по цій тирсовій горі та дзвонить нам у двері, з'їжджає на попі, стрибає за кермо і зі сміхом їде. А на вулиці град з дощем, тирса і я не можу відчинити двері через завал. Люблю свою роботу.

Телепрограма